Менш ніж через 30 років людство досягне 10 млрд людей. Щоб уникнути голоду, АПК потрібно майже вдвічі збільшити виробництво. Традиційним способом цього досягти неможливо, вважають вчені. Водночас, це не та проблема, яку можна вирішувати «у міру її виникнення». Можливі рішення обговорювали учасники конференції DeepFoodTechConference, що відбулася у Астані.
Учасники конференції поставили собі завдання розглянути проблему світової продуктової безпеки з різних ракурсів та обговорити проривні технології та альтернативні джерела харчування, які вже сьогодні розробляють вчені в усьому світі.
Виконавчий директор, член ради директорів ДК «Ефко» Сергій Іванов у своєму виступі наголосив, що проблема голоду дуже «багатошарова». «Світ поділяється на дві частини. Половина всього людства, 4 млрд. людей, живуть на аграрній дієті — 300 кг продуктів на рік на людину або 1,5 тис. кілокалорій на добу. Інші – це урбанізований світ, який живе на міській дієті. Вони багато їдять – у середньому 900 кг продовольства на рік, або 3,5 тис. кілокалорій на добу на людину, багато витрачають на їжу, виробляють багато відходів. Ці два світи одне одного не розуміють. Одні шукають, що поїсти, інші борються із ожирінням. І це серйозна проблема», – зазначив він.
Іванов також озвучив прогноз ООН, згідно з яким у найближчі десятиліття продовольчий порядок денний у світі визначатимуть Африка та Південно-Східна Азія, бо саме там відбувається найбільший приріст населення. Зокрема, до 2050 року населення Африки та Південно-Східної Азії збільшиться на 2 млрд. осіб, а загальна чисельність людства зросте до 10 млрд. При цьому всередині популяції з’явиться додатково 2 млрд. міського населення з тими ж проблемами ожиріння, надлишку калорій та відходів. Таким чином, виділяється два тренди: збільшення кількості людей та перехід великої частини людства від сільської дієти до міської.
«Сьогодні в Африці 1 млрд осіб, які споживають 800 млн т їжі. У 2100 році там буде 4 млрд осіб, які споживатимуть 8 млрд т їжі, тобто одна Африка споживатиме стільки ж продовольства, скільки сьогодні виробляє все людство», – навів цифри Іванов. Статистичні дані свідчать про те, що попит на продукти харчування зростатиме.
Загроза масового голоду через збільшення популяції вже стояла перед людством 1950-1950 роки. Проте гуманітарної катастрофи не сталося. Американський селекціонер Норман Борлоуг головним чинником, який дозволив уникнути трагедії, назвав відкриття синтезу аміаку, який дозволив налагодити виробництво азотних добрив. У 1970 році вчений отримав Нобелівську премію як один із батьків «зеленої революції». Сергій Іванов звернув увагу, що за «зелену революцію» 1970-х людство заплатило та продовжує платити високу ціну.
«Продовольча система забезпечує 30% парникових викидів, 2 млрд га лісів знищено, за рахунок деградації ґрунтів ми втратили 30% світових ріллів, знищення біорізноманіття називають шостим масовим вимиранням видів та першим, за яке відповідає людина, перерахував Іванов. — Сьогоднішнє знищення біорізноманіття називають шостим масовим вимиранням видів та першим, за яке відповідає людина».
Таким чином, потрібно одночасно діяти у двох напрямках. По-перше, коригувати екологічні наслідки «зеленої революції» — створювати альтернативу азотним та фосфорним добривам, працювати над різноманіттям сортів культурних рослин, стійких до бур’янів, шкідників та хвороб та спекотнішого клімату, мінімізувати використання сільгосптехніки, що працює на нафтопродуктах. По-друге, необхідно шукати нові джерела білків, жирів та вуглеводів, розповів Іванов. ДК «Ефко» давно займається цією проблемою та докладно розглядає та оцінює всі можливості, відомі сьогодні науці.
«Ми живемо у новому світі, і наука нам багато чого запропонувала. Ми розшифрували геном людини та маємо можливість взагалі переосмислити, що таке харчування, — зазначив Іванов. — Відбувся прорив у вивченні мікробіоти, біотехнологічна революція спричинила падіння вартості прецезійної ферментації (технологія, яка дозволяє програмувати мікроорганізми для виробництва продуктів тваринного походження). У 2000-х роках займатися цим напрямом могли собі дозволити лише дуже багаті вчені, а сьогодні це вже масовий рух. Можна синтезувати білки, жири, отримати молоко із пробірки. Великі гроші йдуть у цю індустрію».
Так, створенням клітинного м’яса займається компанія steMeat. Її засновник Данило Маклаков каже, що сьогодні з 1 г клітин за два дні можна виростити 400 г м’яса. Причому не лише з м’язових клітин. Компанія вже досягла зниження собівартості свого продукту до 1780 руб. за кілограм. Нарощування обсягів виробництва дозволить додатково зменшити собівартість.
Щодо білка з комах, то фахівці «Ефко» не думають, що він може відіграти велику роль у забезпеченні продовольчої безпеки планети, проте вважають, що це дуже цікаве джерело кормового білка.
Окрім м’яса та молока «з пробірки» перспективним напрямком є рослинні альтернативи, розповів Іванов. Причому, матеріалом для альтернативних білків, жирів та вуглеводів можуть бути не лише сільськогосподарські культури, а й водорості, мікроорганізми. Останні, з погляду вчених, заслуговують на особливу увагу. Так, гендиректор компанії «Біопрактика» Сергій Портнов розповів, що створений із природного газу біопротеїн є альтернативою рибному борошну та сої. При цьому його можна виробляти у будь-якій кількості, незалежно від клімату та посівних площ.
Сергій Іванов констатує, що якогось єдиного бачення проблеми, як нагодувати 10 млрд людей, у світі поки що не існує. Транснаціональні корпорації, усвідомлюючи необхідність зниження навантаження на екологію, не домовилися у тому, що таке стійка продовольча система. Песимісти вважають, що точку неповернення вже пройдено і згадують теорію Мальтуса. Консервативні оптимісти вважають, що проблеми дефіциту продовольства немає, є нерівномірність його виробництва та розподілу, а рослинні альтернативи — вельми незначний сегмент індустрії харчування, майже статистична похибка. Є прихильники адаптації, які думають, що людство адаптується, а вчені «щось вигадають». Для всіх цих поглядів є об’єктивні підстави. На думку Іванова, потрібна «зелена революція», яка дозволить вилікувати існуючі глобальні проблеми в індустрії та сформулює нові принципи, нові технології, які можуть задовольнити виробництво, «не занапастивши планету».
